.
28 квітня -80 років від дня народження Ірини Жиленко ( 1941-20130) поетеси.
Ірина (Іраїда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві. Її дитячі роки припали на грізний воєнний і повоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Закінчила вечірню школу робітничої молоді.
1964 року заочно закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Потім працювала вихователькою в дитячому садку, згодом – у редакціях газет і журналів ( «Молодь України», «Літературна Україна», журнала «Ранок»).
Перша книжка поетеси – «Слово на сольфі», за нею – «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Останній вуличний шарманщик» та інші.
Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 році. Для молодших школярів поетеса випустила книжку «Вуличка мого дитинства». Поезія Ірини Жиленко унікальна, багата на кольори (у віршах назви кольорів ужито понад тисячу разів). А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у творах. На честь своїх улюблених фіалок вона навіть створила літературний жанр «фіалки-вірші».
Ірина Жиленко отримала премію ім. В. Н. Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі») та національну премію України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні»)
Ірина Жиленко померла 3 серпня 2013 року.
Твори Ірини Жиленко для дітей: повісті «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки про буфетного гнома», збірників віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома», (1985).
Ірина Жиленко цікаві факти
Батьки Ірини загинули під час війни. Виховували її дідусь та бабуся. Дитинство дівчинки минуло у Звенигороді, що на Черкащині
Перший вірш написала у 8 років. Її твори були опубліковані, коли Ірина Жиленко навчалася у школі.
У юності вона влаштувалася до дитячого садочка — доглядати малечу. Деякий час вона працювала у дитсадку вихователькою.
Професійно займалась вокалом в університетській оперній студії та аматорському хорі «Жайворонок» при Київській консерваторії, танцювала у «Веснянці», гарно малювала. Ірині Жиленко пропонували перейти з університету до консерваторії.
Письменниця товаришувала із Євгеном Сверстюком, Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Михайлиною Коцюбинською, Василем Симоненком, Василем Стусом, Іваном Світличним та іншими.
Була одружена з українським письменником Володимиром Дроздом. Вона чекала його з армії, через день писала коханому листи. Частину переписки опублікувала в книзі “Homo feriens”. Подружжя прожило у шлюбі 50 років. Виховали сина Павла і доньку Орисю.
