25 грудня Католицьке Різдво
Різдво є великим святом, встановленим на спогад про народження
Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво Христове - одне з найважливіших
християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу. Перші
відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 ст. Питання про
реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним
серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов’язаний з приходом на цей
день язичницького солярного свята «Народження Сонця Непереможного», який з
прийняттям у Римі християнства наповнився новим змістом. Згідно з однією із
сучасних гіпотез, вибір дати Різдва відбувся внаслідок одночасного святкування
ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня; відповідно, у
результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво припало на день
зимового сонцестояння. Свято Різдва Христового має п’ять днів передсвята (з 20
по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір’я свята (24
грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву святвечір, тому
що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені з медом пшеничні або ячмінні
зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої
вечірньої зорі. У навечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події,
пов’язані з Різдва Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази:
опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у
лоні Богоматері і в душі кожного християнина. У XIII столітті, за часів святого
Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в
які поміщається фігурка Дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в
храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони - макети в засклених ящиках
зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел,
пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини - бик, осел. Зображуються
також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян
в народних костюмах і т.п. Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у
святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядування -
ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь
колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки,
солодощі та інше, скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У
процесіях беруть участь різні маски, ряджені в шкури тварин, це дійство
супроводжується гучним веселощами. Звичай цей неодноразово засуджувався
церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до
родичів, сусідів і близьких друзів. Про пережитки язичницького культу сонця в
різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в
домашньому вогнищі - «різдвяне поліно». Поліно урочисто, дотримуючись різних
церемоній, вносили до хати, підпалювали, одночасно промовляючи молитву і
вирізаючи на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською
релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і маслом, клали на
нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на його
честь келихи вина. У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати
«різдвяний хліб» - особливі прісні облатки, які освячуються в храмах під час
Адвенту, - і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час привітань один
одного зі святом. Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в
будинках вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в
обрядовості яких ялина була символом життя і родючості . З поширенням
християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена
різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її почали
встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним плодами.
2
